Зарубіжна література 7клас 14.02

 

К. М. Симонов. «Жди мене…»

Костянтин Михайлович Симонов  народився 15 (28) листопада 1915 року в Петрограді. Але перші роки життя Симонов прожив у Саратові, Рязані. Батьками був названий Кирилом, але потім змінив своє ім’я і взяв псевдонім – Костянтин Симонов. Виховувався вітчимом, який був військовим фахівцем і викладав у військових училищах.

Після закінчення семи років школи письменник навчався спеціальності токаря. В 1931 році переїхав до Москви, після чого він працював на заводі до 1935 року.
Приблизно в той же час були написані перші вірші Симонова, а надрукували його твори вперше в 1936 році.
Вищу освіту отримав в Літературному інституті імені Горького (закінчив навчання 1938).
У 1939 році направлений в якості військового кореспондента на Халхін-Гол, в аспірантуру не повернувся.
У 1940 році була написана перша п’єса Симонова «Історія одного кохання» , а в 1941 році – друга – «Хлопець з нашого міста».
Навчався Костянтин Симонов на курсах військових кореспондентів, потім, з початком війни, писав для газет « Бойовий прапор», «Червона зірка».
Як військовий кореспондент побував на всіх фронтах, пройшов по землях Румунії, Болгарії, Югославії, Польщі та Німеччини, був свідком останніх боїв за Берлін.
За все життя Костянтин Михайлович Симонов отримав кілька військових звань, найвищим з яких стало звання полковника, присвоєне письменникові вже після закінчення війни.
Одними з відомих військових творів Симонова стали: «Жди меня», «Війна», «Російські люди». Після війни їздив в США, Японію, Китай, два роки жив у Ташкенті. Працював головним редактором «Літературної газети», журналу «Новий світ», входив до складу Союзу письменників.

Прочитайте вірш

Жди мене, я повернусь,
Віри не втрачай.
Коли осінь сіє сум,
Ти мене чекай.
Жди у спеку й заметіль,
Що летить в вікно,
Коли інших вже ніхто
Не чекав давно,
І коли з далеких місць
Не ідуть листи.
Жди, коли набридло всіям
Лиш чекаєш ти.
Жди мене, я повернусь,
Вір, хоч проти нас
Ті, хто знають наперед,
Що забути час.
Хай повірять мати й син,
Що мене нема,
Друзі будуть говорить,
Що ти ждеш дарма,
І зберуться пом’януть.
Але ти чекай,
З ними на спомин душі
Пить не поспішай.
Жди мене, я повернусь
Всім смертям на зло.
Скажуть всі, хто не чекав:
— Пощастило знов.
І не зможуть зрозуміть,
Що в огні війни
Рятувала кожну мить
Ти життя мені.
Як я вижив в світі зла,
Знаєм ти і я:
Мене віра вберегла
І любов твоя.

УЗАГАЛЬНЮЮЧА ЗМІСТОВА ТАБЛИЦЯ

«ЖДИ МЕНЕ» - ЦЕ  МАГІЯ СЛІВ…
І СТРОФА «ЖДИ» (6 разів)	ІІ СТРОФА «ЖДИ» (3 рази)	ІІІ СТРОФА «ЖДИ» (2 рази)
СМЕРТЬ	ЖИТТЯ	ЛЮБОВ
минуле	теперішнє	майбутнє
«желтые дожди», «снега метут», «жара»; «других не ждут», «писем не придет», «надоест всем…»	«не желай добра всем, кто знает наизусть, что забыть пора», «пусть поверят сын и мать», «пусть друзья устанут…», «сядут у огня, выпьют горькое вино на помин души…», «выпить не спеши»	«я вернусь всем смертям назло», «ожиданием своим ты спасла меня»   «Просто ты умела ждать, как никто другой.»
МОЛИТВА	НАКАЗ	ГІМН
ВІРА - НАДІЯ- ЛЮБОВ

Домашнє завдання 

Зробити аналіз вірша